Практичний психолог Штехно Альона : Батькам на замітку

Як батькам говорити з дитиною, якщо вона поводиться з ризиком для здоров'я через вплив на неї контенту в мережі:

заспокоюйте дитину тим, що ви поруч, готові вислухати і допомогти;
наголошуйте дитині на тому, що вона зараз перебуває в безпеці;
слідкуйте за тоном свого голосу під час розмови. Якщо ви почнете розмову повчальним тоном, ви можете налякати дитину, і вона, швидше за все, дасть вам відповіді, які ви хочете почути, а не правду, яка з нею потрапила. Прагніть зробити розмову невимушеною - це дозволити дитині розслабитися;
ставте відкриті питання. Наприклад, «Поділися, будь ласка, що спричинило такі переживання у тебе? Що вплинуло на твою поведінку останнім часом?»;
слухайте та чуйте. Дозвольте дитині розповідати у тому ритмі, як зараз їй хочеться. Не приймайте її слова у свій бік – дитина може висловлюватись досить агресивно. Спробуйте почути, про що саме вона говорити і що вимагає зараз;
уникайте суджень та звинувачень;
використовуйте "Я"-повідомлення. Замість «Як таке могло статися?» – «Я співчуваю, що тобі довелося таке пережити...»;
подякуйте дитині за те, що вона поділилася своїми переживаннями.

Декілька важливих правил під час користування Інтернетом, про які варто нагадати дітям:

Не давайте нікому своїх паролів.
Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої потреби.
Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
Повідомляйте про ситуації в Інтернеті, які вас турбують (загрози, файли певного міста, пропозиції).
Відмовляйтесь від зустрічей зі випадковими людьми, із якими познайомилися в онлайні.
Не діліться своїми фото з незнайомцями.
Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
Не скачуйте та не устанавливайте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додалися небажані програми.
Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

Як говорити з дітьми про війну?

1. У будь-яких випадках ми говоримо правду. Тому, що дитина орієнтується не стільки на наші слова, скільки на наш стан, на наші невербальні сигнали.

2. Не дивимось з дитиною новини, встановлюємо обмеження «батьківський контроль» на ґаджети, контролюємо, як і що ми говоримо, коли дитина поруч. Бо зараз у дорослих та дітей є ризик вторинної травматизації від новин.

3. Говоримо коротко, добираючи слова, в залежності від віку. Дивимось на реакцію дитини. Можливо, питаємо, що б тобі важливо було знати?

4. Розповідаємо: Зараз йде війна. росія напала на Україну. Ця війна йде вже дев’ять років. Але останній рік ми всі її переживаємо. Нас захищає ЗСУ і майже весь світ нас підтримує (можна перерахувати країни – ця інформація додає відчуття сили). З кожним днем нам приходить все більше допомоги. Наші ЗСУ сьогодні змогли розбити стільки танків, стільки літаків (краще не вказувати на загиблих людей). Не розповідаємо подробиць, відповідаємо на питання.

5. Пам’ятаємо – чим більше тривоги – тим більше потреба в інформації.

6. Кожну розмову супроводжуємо фразами про те, як саме наша дитина проявляє свою силу і завершуємо словами про надію, про нашу віру в Перемогу.

7. Кожну розмову завершуємо пропозицією дій. Будь-яка дія, можливість хоч на щось вплинути – буде внеском в стресостійкість: - А хочеш зробити листівку, записати привітання, намалювати малюнок, вигадати вірш чи записати пісню, зробити іграшку чи смаколик на аукціон, помолитись, (будь яка дія, яка цікава і по силам дитині).

8. Говорити, як дитина проявляє силу: Я бачу, як тобі буває страшно, чи як ти сумуєш, але ти тримаєшся як справжній супергерой – супергероїня. Ти так швидко\красиво\сильно це робив. А пам’ятаєш, як ти допомагав\допомагала? А що ми будемо робити після Перемоги?

9. Важливо пам’ятати – наголошувати – ніхто з нас не винен в тому, що сталося. Винні – росіяни. Діти часто відчувають провину, навіть більше, ніж дорослі. Часто вони кажуть – а це сталося, тому що я погано себе поводив? Нам важливо бути дуже обережно з почуттям провини – хоча б не підсилювати її (словами – «ми заради тебе…»).

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 6-11 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
1.       Запевніть дитину, що вона в безпеці.
2.       Робіть усе в звичному режимі, якщо це можливо.
3.       Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).
4.       Приділяйте час на розмови з дитиною.
5.       Відповідайте на запитання коротко, але чесно.
6.       Хай діти будуть чимось зайняті.
7.       Заохочуйте дітей допомагати.
8.       Знайдіть надію, наводячи конкретні приклади.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 12-17 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
1.     Зробіть так, щоб ваш підліток знову відчув себе в безпеці.
2.     Допоможіть підлітку відчути себе корисним.
3.     Відкрийте двері для обговорення (на будь-які теми).
4.     Заохочуйте до спілкування з групами однолітків, іншими дорослими (родичами, вчителями).
5.     Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).
6.     Допоможіть вдатися до корисних та потрібних дій.

5 простих правил для батьків

Підвищуйте власну комп'ютерну та Інтернет-обізнаність. Опануйте Інтернет разом із дитиною.
Стати другому дитині у соціальній мережі.
Встановіть "Батьківський контроль".
Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів. Регулярно оновлюйте антивірус.
Дитина має розуміти, що може розраховувати на підтримку та захист дорослих.