Батькам на замітку

                                                      

Поради батькам щодо зниження рівня тривожності у неповнолітніх

Тривожність – це схильність часто переживати необґрунтоване емоційне хвилювання. Тривожність відносять до занепокоєння, хвилювання про ті події, які ще не відбулись.
Ознаки тривожності:

* підвищена чутливість до критики; занижена самооцінка;

* нервовість;

* тремор або трясіння;

* головний біль;

* запаморочення;

* відчуття утрудненого дихання;

* відчуття тиску в грудях або прискорене серцебиття;

* сухість у роті;

* підвищена пітливість рук;

*м’язова напруга, біль або болючість (міалгії);

* крайня ступінь втоми.

Подолати тривожність допоможуть вправи на дихання, заземлення, вправи на зняття м’язового напруження тощо.  

Дітям чудово підходять арттерапевтичні заняття. Це метод психотерапії, який дозволяє з допомогою творчості пережити внутрішні конфлікти,  тривогу, страхи, що турбують людину. Арттерапія підходе й дорослим. Перевага цього методу у роботі з дітьми є такою, що цей метод є достатньо екологічним. Створювати казки, ліпити з пластиліну, тіста чи працювати з піском. Будь-яка творча діяльність, що допомагає проявити та висловити свої емоції. Батьки  не розпитую дітей, що з ними відбувається чи що вони відчувають, натомість створюються умови, в яких дитина може самостійно обрати творчий інструмент для самозцілення. Також підійдуть техніки розслаблення,медитація,фізичні вправи.

Дихальні вправи:

Почергове дихання ніздрями.

Почергове дихання ніздрями, відоме як Наді Шодхана, є дихальною технікою йоги, яка може знизити артеріальний тиск і покращити увагу.

Людина закриває одну ніздрю, вдихаючи через іншу, а потім переходить на видих через іншу ніздрю.

1.                У положенні сидячи покладіть ліву руку на ліве коліно.

2.                Для початку вдихніть і видихніть.

3.                Підніміть праву руку до носа.

4.                Зігніть вказівний і середній пальці до долоні, залишивши великий,       безіменний і мізинець витягнутими.

5.                Великим пальцем правої руки закрийте праву ніздрю.

6.                Вдихніть через ліву ніздрю.

7.                Закрийте ліву ніздрю безіменним пальцем.

8.                Відпустіть праву ніздрю і видихніть.

9.                Вдихніть через праву ніздрю.

10.           Закрийте праву ніздрю великим пальцем.

11.           Відпустіть ліву ніздрю і видихніть.

Проте, якщо під час виконання вправи людина починає відчувати запаморочення, слід повернутися до нормального дихання.

Найпростіша дихальна вправа.

Можна виконувати цю просту дихальну вправу стоячи, сидячи або лежачи.

1.     Послабте будь-який одяг, який може перешкоджати диханню, і виберіть зручне положення.

2.     У положенні лежачи покладіть руки по обидва боки долонями вгору. Розташуйте ноги зручно. Сидячи або стоячи, поставте стопи на землю на ширині стегон.

3.     М’яко вдихніть через ніс, рахуючи до п’яти, дозволяючи диханню проникати глибоко в живіт без зусиль.

4.     Потім, не зупиняючись і не затримуючи дихання, видихніть через рот, рахуючи до п’яти.

5.     Продовжуйте повторювати вправу протягом 3-5 хвилин.

Прогресивне розслаблення м'язів.

Вправи на зниження тривожності, які забезпечують прогресивне розслаблення м’язів, можуть значно зменшити рівень внутрішньої тривоги та покращити якість сну. Ця вправа включає зосередження на напруженні та розслабленні всіх груп м’язів, таких як груди, спина, руки, черевний прес, ноги та плечі (по одній групі за один раз).

1.     Ляжте на спину і зручно витягніться.

2.     Вдихніть і напружте першу групу м'язів до 10 секунд.

3.     Видихніть і швидко розслабте цю групу м'язів.

4.     Розслабтеся на 20 секунд, перш ніж повторити процес для наступної групи м’язів.

5.     Завершивши, порахуйте назад від 5 до 1 і зосередьтеся.

Вправа «Ритмічне дихання»

Помітивши, що ви починаєте хвилюватися, напружуватися, обурюватися, починайте дихати за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим:  видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо.

Вправа  «Рахунок»

 Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу.

1.     Почніть рахувати від 10 до 1, на кожному рахунку роблячи вдих і повільний видих. (Видих має бути помітно довше вдиху.)

2.     Заплющіть очі. Знову порахуйте від 10 до 1, затримуючи подих на кожному рахунку. Повільно видихайте, уявляючи, як з кожним видихом зменшується й нарешті зникає напруження.

3.     Не розплющуючи очі, рахуйте від 10 до 1. Цього разу уявіть, що видихуване вами повітря пофарбоване в теплі пастельні тони. З кожним видихом кольоровий туман стає густішим, перетворюється на хмари.

4.     Пливіть ласкавими хмарами доти, поки очі не розплющаться самі.

Щоб знайти потрібний ритм рахунку, дихайте повільно й спокійно, відгороджуючись від усіляких хвилювань за допомогою уяви. Цей метод дуже добре послаблює стрес.

Дітям до 10 років підійдуть вправи, які покликані полегшити прояви тривожності в дитини, мають бути простими. Ідея полягає в тому, щоб полегшити неприємні емоції. Найкраще в цьому допоможуть ігри.

Мильні бульбашки

Розслаблене дихання допоможе дитині швидше заспокоїтися. Коли ми глибоко дихаємо, активізується наша парасимпатична нервова система, і це допомагає нам швидко привести тіло в стан спокою. Але іноді буває складно навчити дитину дихати, особливо тоді, коли вона відчуває тривогу.

Найпростіший спосіб навчити дитину глибоко дихати – це пускати разом із нею мильні бульбашки. Видуваючи бульбашки, дитина робить рівномірні вдихи й видихи, а вигляд бульбашок заспокоює її.

Як виконувати:

• наповніть банку мильною водою. Візьміть соломинку або трубочку, через яку пускатимете бульбашки;
• покажіть дитині, як можна видути велику бульбу, зосередившись на диханні;
• запропонуйте дитині спробувати пускати бульбашки самостійно. Заохочуйте її щоразу, коли вона добре виконуватиме цю вправу.

Банка з тривогами

Ця вправа призначена для того, щоб дитина могла висловити вголос свої тривоги й позбутися їх.

Як виконувати:

• візьміть склянку або бляшанку з кришкою;
• візьміть ручку й папір;
• щоразу, коли дитину щось турбуватиме, вона повинна записати це на папері й покласти в банку.

Ще один варіант такої вправи – ведення щоденника занепокоєння.

Заспокійлива коробка

Що турбує вашу дитину? Що здатне її заспокоїти? Вам потрібно знати відповіді на ці питання.

Сядьте поряд зі своєю дитиною, зберіть в одну коробку речі, які її заспокоюють. Щоразу, коли вона відчуватиме тривогу, речі з коробки допоможуть їй заспокоїтися.

Як виконувати. Візьміть коробку й покладіть у неї речі, які подобаються дитині (наприклад, її улюблену іграшку, книгу або картинку). Сюди також можна покласти м'ячики, які дитина стискатиме, відчуваючи стрес, а також інші подібні предмети.

Розфарбовування камінчиків

Малювання має терапевтичний ефект. Розфарбовуючи камінчики в різні кольори, можна допомогти дитині впоратися з тривогою.

Як виконувати:

• зберіть гладкі морські камінці в коробку. Скажіть дитині, що ці камінчики заспокоюють;
• коли дитина починає тривожитися, запропонуйте їй узяти з коробки камінчик і розфарбувати його;
• використовуйте акрилові фарби, які можна змити, якщо камінчики закінчаться.

 

                                                     Рекомендації батькам

про кризу підліткового віку

Ще вчора це була мила ввічлива дитина, а сьогодні тільки й чути грубість та звинувачення в адресу батьків. Підліткова криза неминуче наздожене кожного тінейджера, але батьки можуть гідно вийти із ситуації, що склалася, за допомогою порад фахівців.

 Підлітковий вік прийнято умовно поділяти на два періоди:

·        молодший підлітковий (пубертатний) – 11-15 років;

·         юнацький (ювенільний) – 16-20 років.

Кожному періоду життя відповідають свої вікові завдання розвитку. Пубертатний період пов’язаний з процесом статевого дозрівання організму. Найважливіші завдання цього віку пов’язані з самовизначенням, з ідентифікацією, з формуванням життєвих цілей. Іншими словами, підлітку важливо відповісти на питання: Хто я? З ким я? Який я? Яким я хочу стати? Яким мене бачать інші? Чого я хочу досягти?

Рекомендації, які допоможуть під час кризи підліткового віку:

1.     Розширюйте коло соціальних ролей: сина, доньки, учня, друга, громадянина тощо. Розкривайте морально-етичний зміст кожної з ролей.

2.     Створюйте більше рольове навантаження.

3.     Давайте більше самостійності та відповідальності.

4.     У своїх висловлюваннях, діях та вчинках не втрачайте авторитет справедливих та поміркованих батьків.

5.      Намагайтеся менше критикувати дітей та їхні вчинки.

6.     Переключайте загострену увагу підлітків із їхньої зовнішності до внутрішнього стану.

7.     Сприяйте формуванню в дитини адекватної самооцінки.

8.     Створюйте умови для самоосвіти й самовиховання дитини, визначеності щодо нахилів та професійних уподобань.

9.     Сприяйте духовному розвитку особистості, закріпленню морально-етичних норм і правил поведінки.

 

 Пам’ятайте! Ідеальних батьків взагалі не буває, а ви — найкращі батьки, які є у ваших дітей.!

                

                              Як говорити з дитиною про шкоду Інтернет-контенту

• заспокоюйте дитину тим, що ви поруч, готові вислухати і допомогти;
• наголошуйте дитині на тому, що вона зараз перебуває в безпеці;
• слідкуйте за тоном свого голосу під час розмови. Якщо ви почнете розмову повчальним тоном, ви можете налякати дитину, і вона, швидше за все, дасть вам відповіді, які ви хочете почути, а не правду, яка з нею потрапила. Прагніть зробити розмову невимушеною - це дозволити дитині розслабитися;
• ставте відкриті питання. Наприклад, «Поділися, будь ласка, що спричинило такі переживання у тебе? Що вплинуло на твою поведінку останнім часом?»;
• слухайте та чуйте. Дозвольте дитині розповідати у тому ритмі, як зараз їй хочеться. Не приймайте її слова у свій бік – дитина може висловлюватись досить агресивно. Спробуйте почути, про що саме вона говорити і що вимагає зараз;
• уникайте суджень та звинувачень;
• використовуйте "Я"-повідомлення. Замість «Як таке могло статися?» – «Я співчуваю, що тобі довелося таке пережити...»;
• подякуйте дитині за те, що вона поділилася своїми переживаннями.

Декілька важливих правил під час користування Інтернетом, про які варто нагадати дітям:

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в Інтернеті, які вас турбують (загрози, файли певного міста, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей зі випадковими людьми, із якими познайомилися в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не устанавливайте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додалися небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

                                                 Як говорити з дітьми про війну?

 

1.     У будь-яких випадках ми говоримо правду. Тому, що дитина орієнтується не стільки на наші слова, скільки на наш стан, на наші невербальні сигнали.

2. Не дивимось з дитиною новини, встановлюємо обмеження «батьківський контроль» на ґаджети, контролюємо, як і що ми говоримо, коли дитина поруч. Бо зараз у дорослих та дітей є ризик вторинної травматизації від новин.

3.     Говоримо коротко, добираючи слова, в залежності від віку. Дивимось на реакцію дитини. Можливо, питаємо, що б тобі важливо було знати?

4.     Розповідаємо: Зараз йде війна. росія напала на Україну. Ця війна йде вже дев’ять  років. Але останній рік ми всі її переживаємо. Нас захищає ЗСУ і майже весь світ нас підтримує (можна перерахувати країни – ця інформація додає відчуття сили). З кожним днем нам приходить все більше допомоги. Наші ЗСУ сьогодні змогли розбити стільки танків, стільки літаків (краще не вказувати на загиблих людей). Не розповідаємо подробиць, відповідаємо на питання.

5.     Пам’ятаємо – чим більше тривоги – тим більше потреба в інформації.

6. Кожну розмову супроводжуємо фразами про те, як саме наша дитина проявляє свою силу і завершуємо словами про надію, про нашу віру в Перемогу.

7.    Кожну розмову завершуємо пропозицією дій. Будь-яка дія, можливість хоч на щось вплинути – буде внеском в стресостійкість: - А хочеш зробити листівку, записати привітання, намалювати малюнок, вигадати вірш чи записати пісню, зробити іграшку чи смаколик на аукціон, помолитись, (будь яка дія, яка цікава і по силам дитині).

8.    Говорити, як дитина проявляє силу: Я бачу, як тобі буває страшно, чи як ти сумуєш, але ти тримаєшся як справжній супергерой – супергероїня. Ти так швидко\красиво\сильно це робив. А пам’ятаєш, як ти допомагав\допомагала? А що ми будемо робити після Перемоги?

9.     Важливо пам’ятати – наголошувати – ніхто з нас не винен в тому, що сталося. Винні – росіяни. Діти часто відчувають провину, навіть більше, ніж дорослі. Часто вони кажуть – а це сталося, тому що я погано себе поводив? Нам важливо бути дуже обережно з почуттям провини – хоча б не підсилювати її (словами – «ми заради тебе…»).

• ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 6-11 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

• 1.       Запевніть дитину, що вона в безпеці.

  2.       Робіть усе в звичному режимі, якщо це можливо.

  3.       Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).

  4.       Приділяйте час на розмови з дитиною.

  5.       Відповідайте на запитання коротко, але чесно.

  6.       Хай діти будуть чимось зайняті.

  7.       Заохочуйте дітей допомагати.

  8.       Знайдіть надію, наводячи конкретні приклади.

  ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 12-17 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

  1.     Зробіть так, щоб ваш підліток знову відчув себе в безпеці.

  2.     Допоможіть підлітку відчути себе корисним.

  3.     Відкрийте двері для обговорення (на будь-які теми).

  4.     Заохочуйте до спілкування з групами однолітків, іншими дорослими (родичами, вчителями).

  5.     Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).

  6.     Допоможіть вдатися до корисних та потрібних дій.

5 простих правил для батьків

1. Підвищуйте власну комп'ютерну та Інтернет-обізнаність. Опануйте Інтернет разом із дитиною.
2. Стати другому дитині у соціальній мережі.
3. Встановіть "Батьківський контроль".
4. Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів. Регулярно оновлюйте антивірус.
5. Дитина має розуміти, що може розраховувати на підтримку та захист дорослих.